Наголос

Цікавий спосіб запам'ятовування наголосів у словах. Продовження теми віршів )

Проблема нормативного наголошення стала головним болем учасників цьогорічного ЗНО, для яких "відкриттям року" були "вишИванка", "довІдник", "мерЕжа", "мАркетинг"...

З огляду на це студенти  кафедри української мови та прикладної лінгвістики КНУ ім. Т. Шевченка на фонетичних спецкурсах отримали таке творче завдання: скласти коротенькі віршовані (для кращого їх запам'ятовування!) тексти з використанням "проблемних" наголосів.

Ось що у них вийшло:

Yuliia Romaniuk:
1. Прибери жир голірУч -
Допоможе тут обрУч.
Покрути, ставай на вАги -
От і привід для поваги!
Ти до літа завчасУ
Наведи собі красу!

2. Заєць кОсий
Траву косить.
ЇжАк бОсий
Сіно носить.
Наносили повний прИчіп -
Їх уже дорога кличе!
Загуділа вантажІвка -
Вслід замукала корівка.



3. Стою на помОсті,
Бачу - ідуть гості.
Познімали постолИ,
Посідали за столи.
Ой, зібралося ж гостЕй,
Навіть з дальніх областЕй".

Людмила Гладка:
1. Щойно вийшла серія
Про новУ піцЕрію.

2. Їжі надлИшок -
Це сумно для КИшок.

3. Як на мене, піалА
Для чайочку замала.

4. Личить налИгач корові,
Бо рОги в неї здорові.

5. На ФОрзаці фото
Смачненької шпроти.

Ольга Гайдай:
1.  ОдноразОвий посуд
    потрібно викидати.
    Але не варто кИдати
    його під ноги, брате!

2. БурштинОве намисто дочкА одягнула,
    Браслети, обрУч, черевички  ще взула.
    У лЮстро заглЯнула дОнька маленька
    І каже зворушено: "Я ж і гарненька!"

За публікаціями Vira Berkovets
#Орфоепія_Просодія
#Словесний_наголос
#кафедра_української_мови_та_прикладної_лінгвістики

А ось що вийшло в учениці 9 класу Есманьської ЗОШ І - ІІІ ступенів Глухівської районної ради Сумської області:
ДОнька тата й дочкА мами
Увійшли у свій фЕйсбук
Й написали украЇнський дуже живний текст
Про рУно, вАги, фОрзац, жалюзІ, ціннИк, надлИшок,
СоломИнку, перелЯк і про гуртОжиток малят.
                                                            Савчук Анна

Як розрізнити

знахідний відмінок від називного

і

знахідний від родового

Знахідній від називного (питання ЩО?):
- якщо іменник підмет, то називний
- змінюємо слово на "кішку":

 закінчення У - знахідний; закінчення А - називний.

беремо  (що?) відро – беремо кішку (називний відмінок)

Знахідний від родового (питання КОГО?):
- змінюємо слово на "кішку":

закінчення У - знахідний;

 закінчення И – родовий

запросили  (кого?)  актора – 

запросили кішку (знахідний відмінок),

порада (кого?) актора – порада кішки (родовий відмінок)

Я – педагог і особистість

«Я – вчитель», «Я – товариш», «Я – порадник»,  «Я – просто людина». Усі ці «Я» є частинками безкінечного пазлу «Я – педагог і особистість». Адже цей пазл ми, вчителі, складаємо все своє життя, щоразу додаючи все нові частинки,  постійно вчимося, розвиваємося і самовдосконалюємося.

Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла стати вчителем. Ця професія здавалася мені цікавою, захоплюючою, необхідною людям і найтрепетнішою з усіх відомих мені професій. Я пишаюся, що я – Учитель.

 Учитель! Як тяжко пронести це звання через все життя! Ти весь на виду, як на долоні, кожен твій рух, кожен крок під «прицілом». Як би погано тобі не було, ти зобов’язаний бути зібраним, підтягнутим, усміхненим.

Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Почуваюся щасливою, коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитина з радістю поспішає вранці до школи.   Впевнена, що вчителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, вчитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. «Праця – найкращий спосіб насолоджуватися життям», - стверджував І. Кант. Це справді так. Кожного дня я насолоджуюсь спілкуванням зі своїми учнями, їх любов гріє душу, дитяча енергія придає сили. Я радію, бо бачу результати своєї праці. Я щаслива, бо віддаю знання і тепло своєї душі, приношу користь суспільству. Я горда з того, що працюю з талановитою і активною молоддю, яка буде творити майбутнє нашої держави.

 Недарма відома поетеса Ліна Костенко сказала: «Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом». Щодня йду на уроки, щоб отримати чергову «порцію» вчительського щастя, а частинку себе залишити в душі кожної дитини.  І я знаю, що це – взаємно!