Я – педагог і особистість
«Я – вчитель», «Я – товариш», «Я – порадник», «Я – просто людина». Усі ці «Я» є частинками безкінечного пазлу «Я – педагог і особистість». Адже цей пазл ми, вчителі, складаємо все своє життя, щоразу додаючи все нові частинки, постійно вчимося, розвиваємося і самовдосконалюємося.
Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла стати вчителем. Ця професія здавалася мені цікавою, захоплюючою, необхідною людям і найтрепетнішою з усіх відомих мені професій. Я пишаюся, що я – Учитель.
Учитель! Як тяжко пронести це звання через все життя! Ти весь на виду, як на долоні, кожен твій рух, кожен крок під «прицілом». Як би погано тобі не було, ти зобов’язаний бути зібраним, підтягнутим, усміхненим.
Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Почуваюся щасливою, коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитина з радістю поспішає вранці до школи. Впевнена, що вчителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, вчитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. «Праця – найкращий спосіб насолоджуватися життям», - стверджував І. Кант. Це справді так. Кожного дня я насолоджуюсь спілкуванням зі своїми учнями, їх любов гріє душу, дитяча енергія придає сили. Я радію, бо бачу результати своєї праці. Я щаслива, бо віддаю знання і тепло своєї душі, приношу користь суспільству. Я горда з того, що працюю з талановитою і активною молоддю, яка буде творити майбутнє нашої держави.
Недарма відома поетеса Ліна Костенко сказала: «Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом». Щодня йду на уроки, щоб отримати чергову «порцію» вчительського щастя, а частинку себе залишити в душі кожної дитини. І я знаю, що це – взаємно!
Педагогічне кредо «Де є бажання, знайдеться й шлях»
Учитель – важлива людина в житті кожного. Він
працює з найціннішим – особистістю. Учитель не тільки
вчить, він допомагає, виховує, підказує, шукає… Така доля вчителя. Бути
вчителем, означає не просто знати свій предмет, а бути відкритою, небайдужою,
люблячою людиною. Саме такою і є Лариса
Олександрівна – учитель української мови та літератури Есманьської ЗОШ І – ІІІ
ступенів.
У голосі цієї вчительки сяє сонце
рідного слова,у її думках вирує жага
любові до материнської мови, її душа сповнена найкращими почуттями,адже росла
вона на українській землі. Вона всю
свою душу і серце віддає своїм учням,намагається розкрити у них творчий
потенціал,прагне ,щоб вони виросли креативниими, мудрими,співчутливими людьми. Докладає всіх зусиль,аби виховати в учнів повагу до оточуючих,до
рідних,до самих себе,вчить бути
організованими та спонукає до постійного самостійного пошуку істини.
Учителька навчає дітей розуміти і збагачувати рідну мову, формувати
розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні
народ, ні Україна, як держава. Розширює знання про красу і багатство
української мови. Пробуджує почуття національної гідності. Розвиває логічне і
творче мислення. Виховує любов до рідної мови, рідного краю, його традицій,
почуття поваги до всього свого, українського, до бажання розмовляти рідною
мовою. проводить свої уроки, звертаючись до
джерел народної творчості, використовуючи красу і силу поетичного слова, де
оспівано красу рідної землі і всього, що є найдорожчим для кожної людини.
Родинність Лариса Олександрівна вважає
основою національного становлення, саме тому велике значення приділяє залученню
батьків до життя класу. Батьки її учнів є постійними учасниками
навчально-виховного процесу, співавторами, співрозмовниками, вони – її
однодумці і помічники. Родинні свята … Хіба можливо їх уявити без української
народної пісні? От і лине на вечорницях ніжний, зворушливий мамин наспів про
долю, щастя, любов. Співають старі і малі про минуле, про рідну землю, про
Україну. І, здається, саме в шкільній залі відбувається єднання поколінь.
За роки роботи вчителька виробила свій власний стиль, для якого
характерна перш за все щира, непідробна любов до дітей, турбота про їх
всебічний розвиток, творче мислення і велике почуття любові до своєї рідної
країни, свого народу, яке передає своїм учням.
Немає коментарів:
Дописати коментар