Опис педагогічного досвіду




Розвиток творчих здібностей учнів методами ейдетики як шлях до успішного досягнення основної мети Нової української школи

Відкриття народжуються там,
де закінчується знання вчителя
і починається нове знання учня
Костянтин Федін
Провідна педагогічна ідея досвіду                                                
 «Потужну державу і конкурентну економіку забезпечить згуртована спільнота творчих людей, відповідальних громадян, активних і підприємливих. Саме таких повинна готувати середня школа України», -  так звучить мета Нової української школи. Для того, щоб бути успішними і ефективними в майбутньому, діти повинні зараз навчитися швидко сприймати, засвоювати й творчо переосмислювати великий обсяг інформації.  «Кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія Нової школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками».
Ідея досвіду полягає у запровадженні на уроках мови та літератури ейдотехніки, що сприяє  розвитку творчих здібностей сучасних школярів, надання вибору раціональних способів збереження у пам’яті та швидкого відновлення необхідної інформації, у формуванні в учнів дослідницького стилю мислення, який, на мій погляд, є універсальним для сьогодення і майбутнього.
Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду:
 У даному досвіді представлене ефективне використання ейдетичних прийомів у навчанні мови та літератури при роботі з понятійним, термінологічним та фактологічним матеріалом, що значно економить час і знімає психологічну напругу при зіткненні з невідомим поняттям, перед необхідністю вивчати та запам’ятовувати об’ємні твори.
Найбільш вдалий час для оволодіння ейдетичними техніками - шкільний вік, і школа повинна навчити дітей використовувати ці техніки, адже це дозволяє  виконувати завдання, поставлені державою перед освітянами:
ü   створює оптимальні умови  для розвитку творчих здібностей дитини на  уроках словесності;
ü   сприяє виконанню завдань Національної доктрини розвитку освіти, Нової    української школи;
ü   сприяє позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі в            самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;
ü   забезпечує особистісно орієнтовану модель навчання;
ü   робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного  уроку української мови та літератури.
ü   створює  атмосферу  співробітництва, взаємодії вчителя та учня.

Науково-теоретична база досвіду
Ейдотехніка – не чергове новомодне породження ХХІ століття. Традиції ейдетики сягають своїм корінням епохи античності. Давні греки вважали, що людина думає, мислить ейдосами – образами. У її розумі, як на восковій табличці, виникають відбитки – образи того, про що вона думає, говорить, і в такому вигляді утримується в пам’яті. Тому втрата образу (за асоціацією – його стирання) здавна характеризує забування.
Уперше термін «ейдетика» був озвучений німецьким психологом Е.Йєншем, а поширення і глибокого вивчення набув у дослідженнях видатного психолога О.Р.Лурії, який поділив методики запам’ятовування на два основних напрямки:
1) мнемотехніка (методи, у основі яких лежить вербально-логічне мислення);
2) ейдетика (методи, засновані на конкретно-уявному мисленні).
Величезна цікавість до ейдетики спостерігалася в Західній Європі 20-40-х років ХХ століття. Особливо активно даний напрям розвивався в Германії. Великий вклад у розвиток науки ейдетики належить талановитому та креативному російському викладачу, доктору педагогічних наук                                І.Ю. Матюгіну, який у 90-х роках ХХ століття з групою дослідників вивчив накопичений людством досвід ефективного запам’ятовування і розробив 27 методів образного розвитку уваги та пам’яті. А от у нашій вітчизняній освіті про ейдетику всерйоз заговорили не так давно, і в основному завдячуючи                 Є.В. Антощуку, керівнику «Української Школи Ейдетики», де кожен може навчитися в ігровій формі запам’ятовувати слова (у тому числі й іноземні), цифри, обличчя, імена, вірші, великі тексти тощо.
Ейдотехніка – сукупність найбільш ефективних та перевірених протягом багатьох років як авторських, так і класичних прийомів запам’ятовування; технологія з обробки, зберігання та відтворення інформації.
Ейдетизм являє собою специфічний вид пам’яті, заснований на зорових образах і враженнях. Змістова детальність відтворення, наочність, емоційно-чуттєва насиченість відтворюваного образу практично не уступає образу, що сприймається. Ейдетичний образ є суб’єктивним, яскравим, візуальним. Тому ейдотехніку ще називають «жива» пам’ять.

Стисла анотація досвіду
Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень).
Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання. 
 І єдиним, на нашу думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання, зокрема методики ейдетики. Такий підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.
Саме тому ми зупинились на вирішенні науково-методичної проблеми: розвиток творчих здібностей учнів методами ейдетики як шлях до успішного досягнення основної мети Нової української школи.
За допомогою ейдетики будь-яка інформація запам’ятовується легко, із задоволенням, у позитив­ному настрої. А це дуже важливо. Урок української мови  чи літератури має бути уроком радості, пізнання, відкриття, уроком розвитку уяви й емоційної сфери. Емоційно забарвлені заняття словес­ності, наповнені однаковою мірою вербальною та об­разною інформацією, — це уроки, яких потребують сучасні навчальні заклади.
Зупиняємось на деяких методах ейдетики, які апробовуємо у  педагогічній практиці.
1. Ланцюговий метод будується на асоціативних зв’язках. Виклик у свідомості одного уявлення веде за собою цілий ланцюг асоціативних вражень. Асоціативне мислення є не лише основою хорошої пам’яті, а й сприяє розвитку активної мовленнєвої та творчої діяльності.
Вивчаючи життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка, можна попросити учнів викликати в уяві асоціації до слів «Шевченко» «Кобзар», які у них виникли після опрацювання матеріалу, а вже потім від цих асоціацій перейти до створення асоціативного портрета поета. (Додаток № 1).
2. Навчитися уявляти смислову інформацію у незвичайному та цікавому вигляді і легко, не напружуючись, пригадувати її, допоможе метод Цицерона або метод місць. Він рекомендує навмисне «залишати сліди інформації» на стінах класу. Цицерон для запам’ятовування використовував влас­ний будинок. На стінах, стелі, дверях своєї оселі він розвішував тези промов. Слід чітко уявити собі предмет, який потрібно запам’ятати, і поєднати його образ з образом пев­ного місця, який легко «виймається» з пам’яті. За­писування вчителем матеріалу на дошці, вивішуван­ня плакатів і схем на стінах класного кабінету до­помагають учням легко пригадати інформацію уро­ку. Учні по кабінету (на дошці, на стінах, на меблях) розвішують картки зі словами, які викликають труднощі у наголошуванні. Слова з наголосом на певному складі мають свій колір.  І коли школярам потрібно буде згадати наголос у певному слові, впевнені, що вони «витягнуть» зі свого кабінету правильну картку відповідного кольору.  
Під час вивчення теми «Правила вживання апострофа» у 5 класі  пропонується учням послухати текст, насичений словами на певну орфограму. (Додаток № 2).  Далі звертаємося до учнів: «У даному тексті є слова, які об`єднує орфограма «Уживання апострофа після р перед я». Прогуляйтеся подумки ще раз подвір`ям і «познімайте» образи цих слів. Головне – послідовність вашої мандрівки. Не «бігайте» поглядом по приміщенню, шукаючи зручне місце».
3. Акровербальний метод («акро» – край, «вербо» – слово). Складання віршиків, жартівливих фраз, незвичайних текстів, у яких зашифрована яка-небудь інформація. Цей метод заснований на креативному перетворенні «сухої» інформації на «живі» тексти. Це може бути, наприклад, «шифрування» навчального матеріалу у вірші, пісні або анекдоти. Засвоюючи іноземні, «важкі» слова, учні уявляють у зв’язку з їхнім звучанням щось смішне, цікаве, незвичайне. Тому одразу відпадає необхідність у зазубрюванні.
Мета: розвиток умінь будувати логічні зв’язки між далекими один від одного об’єктами. (Додаток № 3).
            Таким чином учні легко засвоюють слова, які слід запам’ятати.
4. Метод запам’ятовування цифр та чисел. Циф­ри та числа треба розфарбувати уявою. Кожну циф­ру учень перетворює в образ, який вона йому нагадує. Є.Антощук пропонує наступні асоціації:
1 — Буратіно (і будь-який казковий герой);
2 — лебідь (та будь-який птах);
3 — двогорбий верблюд (і всі екзотичні тварини);
4 — стілець догори ногами (і всі меблі);
5 — яблуко (фрукти);
6 — комп’ютерна мишка (і будь-яка техніка або посуд);
7 — прапорець (різного кольору);
8 — велосипед (і все, що з колесами);
9 — барабан (і будь-який музичний інструмент або будь-яка риба);
0 — м’яч, бублик.   (Додаток № 4)
Малюємо в уяві різнокольоровий прапорець, який намальований на комп’ютері — і отримуємо кількість прожитих років поета - модерніста                     П. Тичини (76).
Уявляємо Буратіно, який тримає в руках золоту рибку із зеленим прапорцем на голові,– і отримуємо рік видання роману у віршах Л.Костенко «Маруся Чурай» (1979)
Головне — при запам’ятовуванні чисел уявляти всіх дійових осіб живими та змушувати їх у незвичай­ний спосіб спілкуватися між собою.
5. «Зрощення мотивів». Створення взаємодії між свідомістю учня та основною ідеєю твору. Такі точ­ки зіткнення є завжди, треба лише віднайти цю спіль­ність, емоційно поріднити учнів із книгою. Так, ви­вчення усмішки Остапа Вишні «Сом» пробуджує у свідомості учнів образ тієї річки з каченятами, де вони відпочи­вали, розповіді батька, який піймав на риболовлі величезного сома, особистого зв’язку з природою і прекрасним. 
6. Метод запам’ятовування окремих термінів та понять на пальцях (розробка Уткіної Л. А.) теж  використовуємо на уроках. Як показав досвід, це в процесі навчання створює ситуацію успіху та активізує уяву учнів.
1.  Це полегшує засвоєння, а у подальшому й відтворення знань з теорії літератури. Прикладом може слугувати вивчення понять гіпербола та літота: мізинець - літота, тобто зменшення ознак предмета та явища, а великий палець – гіпербола, тобто перебільшення. (Аналогічно – анафора, епіфора, поняття родів літератури – три пальці) . (Додаток № 5)
2. Знайомство з морфологією й частинами мови починаємо з того, що в українській мові стільки частин мови, скільки пальців на руках.
Загинаючи шість пальців, зазначаємо, що це самостійні частини мови; три пальці – службові, а вигук стоїть осібно – не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови.
За фалангами великого пальця запам’ятовуємо  про 2  особливі форми дієслова – дієприкметник та дієприслівник. (Додаток № 5)
3. Синтаксичні одиниці, члени речення – це пальці однієї руки.
Причому великий та вказівний пальці  стиснуті  й нагадують букву «О» - основа, граматична основа речення, тобто підмет й присудок складають граматичну основу речення.  Показуємо лише вказівний палець  або лише великий – і розуміємо, що це речення  односкладне.  Причому вже пам’ятаємо, що великий палець – це дієслово, а присудок найчастіше виражається саме дієсловом. Лише основа – непоширене, основа з другорядними – поширене речення. (Додаток № 5)
7. «Бачення-символ». Формування у свідомос­ті учнів узагальненого, осмисленого образу, тотожно­го індивідуальній інтерпретації художнього твору (ілю­страція, вірш, міні-твір, комп’ютерна презентація). Порівнюючи свої роботи,  маємо можливість по­бачити множинність індивідуальних інтерпретацій од­ного й того ж твору, образу, символу. Опрацьовуючи драматичну поему І. Кочерги «Свіччине  весілля», кожен пояснює своє розуміння «свічки» як символу, використаного автором. На уроці використовуємо інтерактивну вправу «Женити свічку» (назва твору, вправи суголосна назві обрядового дійства). Прикрашаємо («женимо») імпровізовану свічку стрічками, де записане бачення свічки-символу. Символічний образ створює  відчуття невичерпності, багатогранності мистецтва слова.
8. Метод входження. Сама назва підказує дію – увійти всередину картини, розповіді, фільму, будь-якого сюжету, перетворити його своєю фантазією.
Картинка може просто оживати перед очима, або можна самому стати учасником події. Уявити себе учасником дещо складніше, але ефект буде сильнішим. Те, що з нами відбувається, не забувається.
Даний метод успішно впроваджуємо під час інсценізацій уривків літературних творів на уроках літератури, у позакласній роботі. Готуючи до Міжнародного дня рідної мови «Українські вечорниці»,  «входимо» в образи Стецька та Уляни («Сватання на Гончарівці» Г. Квітка-Основ’яненко),  Галі та Свирида Голохвостого («За двома зайцями» М. Старицький), Одарки та Карася («Запорожець за Дунаєм» С. Гулак-Артемовський) та інші; знайомимося зі звичаями та традиціями рідного народу, стаємо учасниками народних ігор, розваг (https://avramenkolar.blogspot.com).
9. Під час вивчення поезії напам`ять із метою швидкого запам`ятовування застосовуємо метод піктограм - схематичний запис рядків вірша, який роблять із допомогою уяви. Головне правило: не заучу­вати вірші куплетами. Треба просто повільно читати рядки, пов’язуючи всі слова в єдину картину. За три рази такого читання-уявлення учень запам’ятає вірш.
Широко використовуємо даний метод і при знайомстві учнів з особистістю письменника. Наприклад, у 5 класі діти методом піктограм закодували відомості про В. Симоненка. (Додаток № 6 )
10. Ейдос-конспект. Ейдос-конспект — це роздуми, породжені образ­ністю тексту, які супроводжуються створенням влас­них образів на основі цитат твору.  Ейдос-конспект поєднує в собі опорний конспект (теоретичні знання) та ілюстрації до твору, задіюючи одночасно логічне та образне мислення. Структура ейдос-конспекту:
Частина 1. Образ (малюнок, схема, поєднання ко­льорів, фотографія) і цитатний матеріал, що поясню­ють тему, — з лицьового боку.
Частина 2. Коментар до теми (розгорнуте судження, тлумачення свого бачення теми і образів у творі) — зі зворотного боку. (Додаток № 7)
Достоїнства роботи з ейдос-конспектом: навчає учня пошукової діяльності, самостійної роботи у виборі тем і образів; розвиває творчу обдарованість учня; інтегрує різні види мистецтва;  допомагає вчителю побачити очима учня об­раз, створений автором (зазвичай діалог письменника і учня прихований від учителя); дозволяє перевірити рівень сприйняття твору, адже коментар до ейдос-конспекту розкриває глиби­ну розуміння художнього тексту.


ВИСНОВКИ

Така робота на уроці є для учня живою і цікавою, адже він сам здобуває і вибудовує свої знання, а вчитель не порушує вимог програми і досягає мети уроку в приємному процесі співтворчості з дітьми. Потрібно зазначити, що, маючи свободу у роботі над змістовним матеріалом, діти стають більш розкутими та водночас більш організованими до самостійної пізнавальної діяльності, підвищується особиста динаміка учня. Пропоновані методи сприяють подоланню розумових шаблонів і стереотипів, зняттю обмежень і налаштовують на вільний вибір у вирішенні проблем, адже реальність, з якою людина перетинається у своєму житті, не має однозначного трактування і рішення.
Методи ейдетики допомагають готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. При  запровадженні   цих  методів  знання   засвоюються  набагато краще, адже вони розраховані  не на запам'ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та її вирішення.
  

Додаток № 1
Асоціативний портрет Тараса Григоровича            
       
Ш-шедевральний;                                                                                                            Е – елегантний у своїй манері писати поезії й  картини;                                
В – вічний у душі кожного українця;                                                                           Ч – чемний у своєму ставленні до знедоленого люду;                                                Е – енергійний у запеклій боротьбі  із самодержавством;                                           Н – неповторний у розумі, талановитості й самовідданості Батьківщині;     
К – катований, але нескорений;                                                    
О – оспіваний у багатьох як літературних, так і народних творах.

К – креативний кріпак;
О – охоронець українського народу;
Б – безмежний у любові до України;
З – захисник усіх знедолених;
А – автопортретист;
Р – розумний.


Додаток №2

«Уявіть собі велике подвір`я. Сьогодні цілий день на ньому наводили порядок. Але попід парканом ще трішки залишилося бур`яну. На лавці стоїть глечик із апетитною ряжанкою. А поруч лежить пучечок рясту. На подвір`ї прив`язана коза. Вона смачно жує буряк. Дві курки щось не поділили між собою, і пір`я літає навколо них. Зайшло сонце, на небі з`явилася перша зоря». 

Додаток № 3

Дітям пропонується ланцюжок слів, де червоним кольором позначена буква, яка є під наголосом: додаток дочка, фартух, щавель, добридень, добривечір, доземний, ялиновий, отаман, босоніж, рукопис, правопис, завдання,  ненавидіти, чорнозем, обранець,  колодязь. Діти, спираючись на слова, утворюють зв’язний текст.
Зразок: «Одного разу дочка отримала завдання : приготувати борщ. Узяла рукопис, де перевіряла правопис, віднайшла рецепт. Одягнула фартух та пішла босоніж  по щавель, що ріс на чорноземі. А із ялинового лісу виїхав отаман, доземно вклонився  і сказав : «Добридень» . Це був її обранець. Молоді підійшли до колодязя, напоїли коня і до пізнього вечора сиділи під вишнею, забувши про ненависний борщ, аж поки соловейко їм не сказав: «Добривечір».





Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)